Мне все равно, что ты меня не понимаешь,
Мне все равно, что судишь ты меня.
Мне жаль тебя, что Бога ты не знаешь,
Так, как теперь Его познала я.
Мне жаль тебя, что сатане ты служишь,
В греха болоте тонешь без конца.
Меня безумной во Христе считаешь,
А я молюсь как прежде за тебя.
Услышь меня о человек погибший,
Мне душеньку твою в два раза жаль,
Когда прийдешь ты ко кресту поникший?
Когда увидишь Господа печаль?
Не осужу тебя и не обижу,
не вспомню злого слова никогда.
Когда я покаяние увижу,
как сокрушается твоя душа.
Прийди, приобрети себе спасенье,
Приди, ведь я молюсь и день и ночь.
Оставишь сети сатаны и тленье,
И в Царство Бога вечное войдешь.
Но день проходит ты беспечен снова,
И ночь уже прошла, а ты все слеп.
Неужто ты не слышишь Бога слово?
Несчастный, бедный, глупый человек.
Мне жаль тебя, что ты меня не понимаешь,
Мне жаль тебя, что судишь ты меня,
Мне жаль тебя, что Бога ты не знаешь,
Как наконец Его познала я!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.